Discovery of Ukraine by Queltanews: Інвестування інновацій

 Аналіз взаємовідносин інвестора та носіїв інформації в розрізі теорії множин. Щоб дістати грушу, що не можна з’їсти, прийдеться нею поділитися.

 Якщо говорити мовою теорії множин, зацікавлені в інноваціях сторони можуть умовно бути розділені на три множини.

Першою множиною є суб’єкти підприємницької діяльності, що являються одночасно носіями інтелектуальної власності (інформації) та володарями матеріального і фінансового капіталу.

Друга множина володіє високим науково-технічним потенціалом, є носієм інтелектуальної власності (інформації), але не володіє фінансовими можливостями.

Третя множина - інвестори, не є носієм інтелектуальної власності, але володіє матеріальними можливостями та фінансовим потенціалом.

Четверта множина не є носієм інтелектуальної власності і не володіє фінансами та матеріальними можливостями. Четвертій множині нічому радіти - це пасивні очікувачі фінансової та матеріальної допомоги, так звані бананові споживачі. 

Відношення між названими множинами встановлюється у відповідності з інтелектуальними, матеріальними та фінансовими можливостями кожної.

Згідно до запропонованої схеми потужний потік наукових ідей, технічних розробок та кваліфікованих кадрів із другої множини іде в сторону першої або третьої множин, іншими словами, до інвесторів. В свою чергу, із першої та третьої множин у другу множину тече потік матеріальних цінностей і фінансових інвестицій.

Такі взаємовідносини диктуються першою множиною, і вони не завжди рівноправні. Будучи самі носіями інформації, представники першої множини здійснюють тотальний контроль над роботою фінансово бідного носія інтелектуальної власності.

Відносини між другою та третіми множинами є більш рівноправними. Представники третьої множини не здійснюють тотального контролю носія інтелектуальної власності, а виконують тільки фінансовий контроль у межах своєї компетенції. Між інвестором і суб’єктом інвестицій досягається розподіл повноважень у межах компетенції кожного.

Найбільш логічно і економічно виправданою виглядає можливість прямої інтеграції другої та третьої множин, інвестованого та інвестора. Незважаючи на взаємозацікавленість, у кожному конкретному випадку інтеграція чи співпраця проходить доволі складно. Друга та третя множини залишаються часто зачиненими один для одного, так як вони не мають спільного бачення своїх взаємовідносин.

Чому на носіїв інтелектуальної власності рідко проливається інвестиційний дощ, і вони не здійснюють скачок до інвестицій у відповідності з інтелектуальними і науково-технічними можливостями? Можливо тому, що інвестори і інтелектуали не роблять достатніх кроків назустріч.

Більше того, перша множина, користуючись своїми привілеями, проводить політику крадіння інтелекту, іншими словами, дармового його придбання. Вона краде як високо професійні, академічні мізки, так і молоді, школярські мізки. Взамін свого самого унікального і самого дорогого товару двадцять першого сторіччя носій інтелектуальної власності практично нічого не отримує - цінний науково-технічний потенціал висококваліфікованих спеціалістів використовується практично за копійки.

Багато розробок вчених купуються за копійки і впроваджуються у своїй множині.

З практичної точки зору є декілька моментів, що внушають певний оптимізм. За останні роки підприємці досягли непоганих показників в розрізі торгівлі товарами широкого вжитку. Вони починають розуміти, що можна на таких же ринкових засадах віднестись до інтелекту і його похідних. Інтелектуали прагнуть до світових стандартів і правових норм передачі та продажу технологій і предметів інтелектуальної власності. Помітні кроки у тому ж напрямку робляться також інвесторами. Це створює сприятливу атмосферу для підприємців з обох боків, що дозволяє перевести науково-технічну співпрацю  у більш активне русло - за успіхами значної кількості відомих носіїв інтелектуальної власності стоять великі капітали.

Досвід підказує, що добротні розробки і технології недостатньо рекламуються, але коли інвестори про них узнають, їм приділяється належна увага - на ринок потрібно приходити з потужною рекламною машиною.

Підприємці мають звернути увагу на ємність ринку інвестицій. Шанси у носіїв інтелектуальної власності доволі значні, щоб освоїти цей ринок. Правда, і конкуренція там жорстока, але у інтелектуалів достатньо аргументів для успіху. Не потрібно очікувати зміни глобальної кон’юнктури, необхідно використати усі можливості для вторгнення на цей ринок.

Де знайти інвестора-романтика. Більш непередбачувані, ніж вітчизняна інвестиційна погода, хіба що виграші в казино.

До залучення інвестора в бізнес слід підходити розважливо. Вибір інвестора нагадує вибір супутника життя - дуже корисно пережити з потенціальним стратегічним інвестором пору романтичних відносин в умовах спільного підприємства. Потрібно пам”ятати:

· Інвестор піде під обкатані, а не під нові технології.

· Інвестор не стане також вкладати інвестиції у відомий йому, але не принадливий бізнес.

· Інвестор має прорахувати всі ризики вкладання інвестицій у зовсім незнайомий йому бізнес, для управління яким навиків немає.

· Ваш інвестор той, що зацікавлений у вашому ринку, а не в компанії. Він не стане переоцінювати ризик країни, а сконцентрується на перспективах галузі.

· Підраховувати потрібно не тільки свої інтереси, але і інтереси стратегічного інвестора. Підприємство повинно уступити інвестору одну із ключових ролей - партнерство краще складається, якщо один із партнерів займається, наприклад, технікою, інший (інвестор) - фінансами.

· Співпраця зі стратегічним інвестором має бути відкритою, але без повної довіри. Забудьте ілюзії про доброго дядю - іноземець ніколи не зупиниться на півдорозі до приватизації об’єкту. Нашим вітчизняним бізнесменам буде дуже важко зберегти свій бізнес.

Бізнес-шахмати. Вартість підприємства (вартість інвестицій) не можливо розрахувати ні по одній із відомих формул, якою б вірною вона не була. Але існують економічні та фінансові показники, що дозволяють досить надійно оцінити інвестиційні можливості та перспективи підприємства. Назвемо деякі з них.

· Якщо щорічна плата за використаний капітал більша річного прибутку, на підприємство очікує банкрутство.

· Доходність підприємства повинна бути вища за рівень інфляції.

· При залученні інвестора продається не баланс, а потенціал підприємства - підприємство може коштувати в 10-15 раз дорожче його капіталу. На Заході в переважній кількості продажів власники підприємств продають підприємство на 30-40% дорожче його ринкової вартості.

· Одним із методів розрахунку вартості інвестицій є знаходження приведеної на даний час вартості потоку наступних доходів. Якщо сьогодні у продавця бізнес працює недостатньо добре, то покупець очікує, що при його управлінні, реструктуризації та при умові синергії бізнес значно покращиться. Складність використання такого методу полягає в тому, що продавець і покупець закладають в формулу кожен свої значення вартості майбутніх грошових доходів. Купівля відбувається тільки в тому разі, коли значення, що підставляє продавець, нижче значення, отриманого покупцем.

· В плані оцінки інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємства можна використовувати співвідношення капіталізації до доходів. У більшості задекларованих показників наших металургійних компаній цей показник зашкалює - 0,8. Тоді як навіть, у високотехнологічних японських сталеливарних підприємств цей показник значно менший.

· Використання ефективних методів господарювання. Заангажованість керівництва підприємства аптипідприємницьким заходам - зростанню бізнесу, боротьбі за кращу конкурентну позицію, підтримання рівня зайнятості - все це не що інше, як розбазарювання майбутніх інвестиційних коштів.

 Раціональним методом господарювання є планування продажу підприємства. Для цього використовується управління, засноване на вартості Value based Management.

Менеджмент має мислити не бухгалтерськи, а категоріями вартості акцій. Прийняття управлінських рішень на основі бухгалтерського обліку може привести інвестора до значних збитків. Деякі вигідні згідно бухрозрахунку Better Budgeting чи Advanced Budgeting рішення на ділі є збитковими для власника. Іншими словами, бюджетування подавляє принципи Value based Management.

· Не останнє місце у створенні інвестиційної привабливості займає форма господарювання підприємства. Незважаючи на велику потребу в інвестиціях, наші власники страшаться портфельних інвесторів, від того - засилля закритих акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, що є однією з причин не приходу інвестора в Україну.

На відкритості компанії не потрібно економити. На черзі лозунг: по засиллю ЗАТів вдаримо ВАТами.

Банкінг і лізинг. Кредитування та лізинг - важливі і популярні механізми комерціалізації інновацій.

Що думають на рахунок інвестування інновацій наші банки?

Банківська сфера мало заклопотана  економікою, але поступово, по мірі її консолідації, інвестиційна складова зростатиме.

Менший показник відношення доходу до ВВП - більша потреба суб’єктів господарювання в інвестиціях. У зв’язку з бідністю вітчизняних підприємств, є великі шанси, що вони прийдуть в банк за кредитом. При цьому підприємства, як і банки, повинні довіряти один другому більше, як на одну ніч.

Поєднання послуг банків та лізингу - майбутнє  розвитку фінансових послуг. Лізинг більш вигідний клієнту, ніж кредит - я не продав душу, а тільки віддав її у лізинг. Не потрібно застави, так як застава є.

Створення окремої лізингової компанії, що працює разом з банком, дозволяє вийти на нові ніші, оптимізувати свою структуру, збільшити прибутковість напряму і підвищити ефективність своєї роботи.

Компанія бере на себе багаж проблем лізингоотримувача. Як власник предмету лізингу вона вирішує проблеми, пов’язані з предметом лізингу, та укладає угоду з власником предмету лізингу.

Лізингові компанії можуть залучати незалежний капітал від лідерів лізингу світу і можуть, при необхідності, продати товар по ринковій, а не по залишковій вартості. Інтегральні активи, товар - це майбутній прибуток.

Хто головний інвестор. Головний інвестор – ми, а не іноземець. Про це свідчить шалений успіх торгівельних компаній в Україні. Він зумовлюється не тільки впровадженням найкращих інформаційно-пошукових та логістичних систем у світі, виходом на перший план соціально спрямованих трендів споживчого ринку: демографічних факторів, здоров”я, освіти, культури, інформаційних технологій, безпеки, стилю життя, туризму -  інноваційним рішенням виступає соціальне спрямування роздрібної торгівлі, але також зростанням у населення попиту на товари та послуги.

Формати роздрібної торгівлі постійно зростають. Недільний шопінг приходить на заміну базарному дню - базари здають позиції торгівельним мережам навіть у відношенні петрушки. Торгівельні мережі вигідніші для покупців - населення признало торгівельні мережі і ніколи не повернеться в застарілі формати.

З іншого боку, мережі магазинів дуже вигідні і їх власникам: один магазин торгівельної мережі в Україні приносить майже в 3 рази більший доход, ніж самостійний, при тому що рентабельність середнього супермаркету - всього 20%.

Початок епохи домінування крупноформатної торгівлі відображає та підтверджує загальну тенденцію, характерну для всього світу. Не можна бути впевненим, що еталон метра має довжину в один метр, але порівнюють в основному з ним - в останні роки доходи мережі магазинів WalМart Stores, вперше за всю історію перевищили доходи нафтогазового гіганта Exxon Mobile.

Піраміда значущості в бізнесі перевернулась, сьогодні торгівля зійшла на її вершину. Ресурси компанії Wal-Mart дали можливість перевиховати і американський уряд і американського споживача - крупноформатна мережева торгівля перетворилась у важливу рушійну силу економіки.  Зміщуються і акценти у нових і традиційних суб’єктів ринку:

· Принцип роботи немережевої торгівлі: мистецтво заключається не в тому, щоб продати багато, а в тому, щоб продати дорого (Еміль Золя).

· Принцип роботи мережевої торгівлі: мистецтво заключається не в тому, щоб продати дорого, а в тому, щоб продати багато.

· Чим менше розвинутий регіон, тим більше він купує у заможніших регіонів.

Чим менше розвинута країна, тим більше вона купує у тих, хто заможний. Вітчизняні аутсайдери виробництва, переможені у змаганні випуску конкурентоспроможної продукції, підставляють ногу вітчизняному виробнику-новатору, виступаючи троянським конем і доставляючи на український ринок у великих кількостях зарубіжний товар. Якщо виробників заохочують до торгівлі, не дивно, якщо вони починають торгувати продукцією чужого, не власного, виробництва.

· Не хотілось би дочекатись того часу, коли поставки з Китаю стануть альтернативою власного виробництва товарів та послуг в Україні.

Необхідною умовою зростання економіки є розвиток внутрішнього попиту та переорієнтація промисловості на власні потреби. Тому слід породжувати потужні вітчизняні корпорації, що розраховані в першу чергу, на розвиток внутрішньої економіки та попиту, зокрема, в будівництві, промисловості, торгівлі, енергетиці - внутрішній попит може забезпечити зростання економіки щороку на 4-5 відсотків. Але це тільки перший крок. Згодом Україна індустріальна має перетворитись на постіндустріальну.

Держава сьогодні має допомогти вітчизняним виробникам, тим, хто завтра допоможе всім. Того, хто на замислюється про віддалені труднощі, неодмінно очікують близькі неприємності  (Конфуцій).

 

Як закаляється сталь. Експерти СВФ прогнозують подальше зростання ВВП у світі. При цьому роль буксира відведена економікам країн, що розвиваються.

 

Перспективи вітчизняної легкої промисловості, автомобі-лебудування, суднобудування, авіабудування, виробництва сталі та ще двох десятків інших традиційних галузей економіки, що визначені в Україні як пріоритетні, є примарними і розмитими.

Світлому майбутньому вітчизняної промисловості на заваді стоять світові лідери - міжнародні концерни Японії, Кореї, Китаю та Терції.

Якщо ми визначаємо для себе велику кількість пріоритетних галузей, це означає, що немає жодної.

Інвестиційні диспропорції національної економіки вражаючі: 75% інвестицій сьогодні в Україні вкладаються в підприємства третього технологічного покоління і тільки  5% - в підприємства п’ятого технологічного рівня. Вкрадається підозра, що ми поставили собі за мету стати лідером у малоперспективних енерговитратних галузях та технологіях відкруткового виробництва, швидко перетворюючись в ринок збуту продукції світових інноваційних лідерів.

Питання не в тому, чи ввійде до Європи Україна, а в тому, в чому вона туди ввійде - в діловому костюмі, чи в нижній білизні жебрачки. Зовсім без білизни в Європу не пустять.

Якщо рухатись так як це робимо ми сьогодні, то до Європи нам  плестись 200 років, а якщо навіть бігти, як наш олімпійський чемпіон Валерій Борзов, то не менше 100.

Парадокс - Захід нас поставив майже в безвихідь, він нам і допоможе - на наше щастя, світ рухається до техніко-економічного паритету. Все менше знань, технологічних процесів та товарів залишаються недосяжними в менш розвинених точках земної кулі.

У знань і інноваційного бізнесу немає державних кордонів. Вони можуть спалахнути у всякому куточку землі - від столиці супердержави до маленького містечка чи населеного пункту країни, що розвивається. Від офісів чи науково-дослідних лабораторій всесвітньо відомих компаній до малого підприємства, яке є уособленням свого засновника.

Країни, компанії, люди - всі конкурують з усіма.

Найбільшого успіху досягають компанії, що перевершують своїх конкурентів в ключових управлінських компетенціях: стратегіях, операціях, корпоративній культурі та організаційній структурі.

Українська економіка з нетерпінням очікує розробки та втілення  власної національної інноваційної стратегії. В Україні створена національна Рада конкурентоспроможності. Її девіз -  аgnito est prosperitas (знання є процвітання).

Для того щоб в країні з’явились власні нові технології необхідно, щоб наука та бізнес потягнулись назустріч. Потрібна також високотехнологічна та інформаційна інфраструктура: достатня кількість комп’ютерів, доступність дослідних лабораторій, доступ до мережі Інтернет, наявність вітчизняної інформаційної бази даних.

Економісти прогнозують ще приблизно 7 років продовження періоду індустріалізації, потім економіка перейде до глобального постіндустріального розвитку. Іншими словами, першим ділом індустріалізація, потім пост.

До цього часу будемо вести пошук нових ідей, скуповувати і впроваджувати їх. З нетерпінням будемо очікувати появи вітчизняних Невтонів. Згодом у нас з’являться і власні Майкрософти.

Надія - на проривні інновації. Вони рідкі,  але успішні.

 

Сидоров В.І. E-mail: sidorovvasil@gmail.com

Європа нова – Україна молода. Стратегії інновацій

 


Comments

    No comments
Login

Comment