Discovery of Ukraine by Queltanews: Інноваційна економіка

Технологічна градація економіки. Світ вступив в інформаційну епоху, коли носії пам”яті досягли розміру електрона. Країни, що задають високі наукові стандарти, стануть володарями технологій і володарями виробництва.

Першу сходинку п’єдесталу економічного змагання в найближчий час займуть компетенції ХХ1 сторіччя - інноваційність, таланти і лідерство. Економіка поступово стає полігоном змагання не грошей, а знань.

Євросоюз прийняв рішення про розвиток економіки, заснованої на знаннях (knowledge-based economy). Згідно запропонованим визначенням, всі галузі економіки розглядаються під кутом наукоємності та технологічності і поділяються на декілька рівнів (поколінь) по ступеню застосування інтелекту при створенні кінцевої продукції.

Галузі 1-го технологічного рівня: текстильна промисловість - текстильне машинобудування - виплав чавуна - обробка заліза.

Галузі 2-го технологічного рівня: транспорт - машино- та пароплавобудування - вугільна промисловість – верстато-інструментальна промисловість - чорна металургія - залізничне будівництво.

Галузі 3-го технологічного рівня: неорганічна хімія - виробництво сталі - електротехнічне та важке машинобудування - кораблебудування - важкі озброєння - лінії електропередач.

Галузі 4-го технологічного рівня: органічна хімія - синтетичні матеріали - видобуток та переробка нафти - кольорова металургія - електронна промисловість - автомобілебудування - атомна енергетика.

Галузі 5-го технологічного рівня: штучні полімери - телекомунікації - мікро- та оптоволоконні технології - обчислювальна техніка - роботобудування - космічна техніка - генна інженерія - нетрадиційна енергетика - видобуток та переробка газу.

Галузі 6-го технологічного рівня: біотехнології - нанотехнології - штучний інтелект - глобальні інформаційні мережі - квантово-електронні системи отримання та транспортування енергії - високошвидкісні транспортні системи - мережі бізнес-спілок - КАЛС-технології.

Головні напрямки, що будуть обумовлювати прогрес економіки в наступні роки: нові матеріали - біотехнології - нанотехнології -  інформаційні технології - квантово-електронні системи отримання та транспортування енергії.

Конкурентоспроможність країни вимірюється частиною ВВП, що виробляється в названих високотехнологічних галузях, по відношенню до загального ВВП.

У авангарді рейтингу конкурентоспроможності серед більш як 200 країн знаходяться: Фінляндія, США, Ісландія, Канада, Японія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль - економіка, що заснована на знаннях, відзначається глобальністю.

До лідерів наближаються нові ринки: ОАЕ, Естонія, Чилі, Південна Корея, Малайзія, Словакія, Литва, Угорщина, Чехія, Латвія та Китай.

Науково-дослідні та дослідно-констррукторські роботи. Високорозвинені країни зрозуміли важливість інноваційного розвитку своєї економіки десятки років тому. Трактати про постіндустріальне суспільство, відірвані, на перший погляд, від реальної дійсності і не сприйняті нами серйозно, вони перетворили в свою економічну доктрину, а лженауки - кібернетику та біоніку втілили в інформаційні технології.

Тепер західні, і не тільки, країни досягають успіхів за рахунок виконання та впровадження у виробництво результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Для прикладу, ФРН щорічно асигнує на проведення НДДКР державні кошти, що складають 2,6% ВВП, таким чином  фінансуючи третину усіх робіт.

Від розташування, через ринок до фантазії. Економіка - полігон для змагання бізнесів, що оперативно адаптуються у відповідності до змін пріоритетів в економіці. Приватні high-tech- структури принесли в економіку фінанси та нові технології.

Аналітики розрізняють три етапи розвитку бізнесу: location - market - imagination (розташування - ринок - фантазія). Бізнес з категорії банального задоволення і вирішення матеріальних потреб перейшов в категорію творчих понять і став участю інтелектуалів.

Бізнесмени - мисливці за результатами. Рушійною силою бізнесу є бажання досягнень - і сьогодні, з огляду на рейтинг міжнародних фінансово-промислових груп, ведеться відчайдушне змагання грошей нафтово-енергетичних гігантів зі знаннями нових прогресуючих інформаційних та біотехнологічних компаній. Причому результати свідчать не на користь грошей. Як прийнято у цивілізованому світі, гроші ідуть услід за знаннями, а не навпаки.

Капіталізація виробника чіпів Intel та інтернет-шукача Google в декілька разів більше капіталізації усіх автогігантів Європи.

Створення інновацій. У безмежному світі існує велика кількість пізнаних речей та явищ. І є безкінечне число загадкових речей та явищ, глибоко захованих від погляду очей. Над усім, що висковзує від погляду очей та інших недовершених людських відчуттів, володарює погляд розуму. Відоме та невідоме є пристанищами думки та провісниками напрямку, куди вона має рухатись.

Людська думка, рухаючись від пізнання однієї речі або явища до іншої, випадково (?!) ненабагато відхиляється вбік, створюючи можливості відкриття невідомого та появи інновацій.

 

Вимоги до інноваційної продукції. До інноваційної продукції ставляться наступні вимоги: цінність, унікальність, широка споживча база, низькі матеріалоємність та енергоємність, висока наукоємність і економічна доцільність виготовлення.

Цінність. Головною властивістю продукції є її цінність - в процесі виробництва ми додаємо до продукції не вартість, а цінність. Успішні компанії з самого початку створюють і виробляють не продукт, а цінність.

Якщо у вас багато грошей, нав’яжіть цінність.

Унікальність.  Бізнес і товар мають бути унікальними.

Якщо людина написала кращу книгу, провела кращу проповідь, зробити кращу мишоловку, ніж у сусіда, світ прокладе шлях до її помешкання, навіть, якщо вона поселиться у дрімучому лісі (Ральф Уалдо Емерсон).

Унікальність не означає орієнтацію на вузькі ніші.

Широка споживча база. Ключовий принцип інноваційного бізнесу - інвестувати в розробки, що спрямовані на найбільшу кількість споживачів. Продукцією мають користуватись мільйони клієнтів - лідери ухиляються від орієнтації на вузькі ніші, як затяті холостяки натяків на весільні дзвони.

Вихід на масовий ринок - акт агресії, а ви - завойовник (Джжефрі Мур). Лідер товарного ринку має перевагу в управлінні товарним ринком в цілому.

США - лідер по інвестиціям в хай-тек. Американські фармацевтичні, електронні та автомобільні компанії - всі вони представляють галузі із широкою споживчою базою:

-  комп’ютерна ІТ-техніка перестала бути просто офісною, вона „одомашнюється”;

-  Євросоюз створює європейську глобальну систему супутникової навігації Galileo, спрямовану на надання нового покоління послуг в галузі мобільного та немобільного зв’язку, транспорту та сільського господарства. На  великих швидкостях ціна похибки висока, а часу на її виправлення дуже мало - поки ми отримаємо 100% інформації для прийняття рішення, воно вже буде неактуальним;

-  робота на кухні з почесного обов’язку перетворюється на задоволення і, навіть, на хобі, яким чоловіки внаслідок технічного прогресу займаються частіше - при створенні побутової техніки використовуються гендерні принципи. Враховується навіть те, що чоловіки більше часу та коштів витрачають на свої хобі.

Низькі матеріалоємність і енергоємність. Те, що мало попит учора, потребувало небагато знань, але багато енергоресурсів і заліза. Питома вага товарів в перерахунку на один долар з 1970 року знизилась вдвічі.

Обмежена кількість природних ресурсів позбавила багато країн самої можливості займатись матеріалоємними галузями та енерговитратними технологіями. Високотехнологічні країни не можуть дозволити собі те, що дозволяють собі нафтогазові держави, господарі яких в ім’я економії сірників цілодобово не виключають газові плити. Споживання природного газу на $1000 ВВП в Канаді складає  110 м3, в Угорщині - 180 м3, в Росії - 940 м3, в Україні -1510 м3.

Майбутнє економіки - в енергозберігаючих технологіях та наукоємних виробництвах.

Наукоємність, кількість ноу-хау в продукції. Чим більше ноу-хау в продукції - тим більше її вартість.

Збільшення долі інтелекту у продукті призвела до того, що лише 15% активного населення західних країн торкається товару під час виробництва. 85% жителів добавляють його вартість шляхом творчості, менеджменту та передачі інформації і перший раз торкаються товару тільки в супермаркетах або навіть дома, зважаючи на прогресуючі продажі через торгівельні інтернет-мережі.

Враховуючи значно вищу віддачу інвестицій в інноваційних галузях порівняно з нетехнологічними, майбутнє світової економіки бачиться успішним в розвитку наукоємних напрямків.

По-перше, пов’язаних з інформаційними технологіями та програмним забезпеченням (ПЗ) - розробник ПЗ створює в 4-5 разів більше добавленої вартості, ніж інші працівники. 80% вартості ПЗ - трудовитрати.

Економіка інновацій. Невідворотність інноваційного шляху розвитку переконливо підтверджує і позитивна статистика:

·       Ризики: статистика успішності інноваційних проектів парадоксальна: з десяти інноваційних проектів впроваджуються тільки 3-4, але доходи від них з великим запасом перекривають збитки всіх десятьох.

·       Термін окупності: більшість інноваційних проектів починають давати прибуток через 5-10 років після впровадження, але деякі з них приносять фантастичні результати.

·       Економіка інновацій: Інновації - це вигідно. Якщо продавати інноваційні продукти, кожен долар можна примножити на 200%.

 

Джерела інновацій. Потреби не виникає, допоки не запропоновано засіб для її задоволення.

Внутрішні джерела інновацій. Якщо хочеш, щоб щось було зроблено добре, зроби це сам.

Інноваційні бренди створюються не в офісах, а в лабораторіях та конструкторських бюро. Внутрішніми джерелами інновацій є власні НДДКР, власні фундаментальні наукові розробки підприємств.

Бізнес потрібно будувати так, щоб креатив та інновації стали його суттю (Котлер „Латеральний маркетинг”). Раніше компанії розробляли продукт, виробляли його, а потім поставляли клієнту і пропонували купити. Сьогодні спочатку відшукується клієнт, потім продукт.

Щоб досягти поставлених цілей, власних знань розробників недостатньо, необхідно ще уміння збирати та застосовувати чужий досвід. Маркетологи постійно працюють з інженерами на усіх рівнях своїх компаній. При створенні нової продукції використовується винахідництво усіх співробітників.

Менеджерами впроваджується техніка отримання геніальних ідей і формується їх база. В якості інструменту отримання інновацій організовуються, зокрема, ярмарки ідей.

Якщо немає власної ідеї, копіюється цінність. Скопійована цінність завжди гірша за оригінал.

Зовнішні джерела інновацій. Інноваційні компанії сповідують принцип тотальності пошуку інновацій. Щоб нові ідеї з’являлись регулярно, потрібно іх шукати скрізь. Половину всіх ідей поставляють зовнішні джерела:

-  фірми-новачки;

-  науково-дослідні інститути (фундаментальні наукові розробки);

-  дослідні лабораторії вищих навчальних закладів (фундаментальні наукові розробки  та НДДКР);

-  споживачі (пропозиції);

-  конкуренти (для того щоб запропонувати щось краще, потрібно глибоко знати те, що на даний момент впроваджено конкурентами);

-  партнери та постачальники (пропозиції).

Хедхантери шукають безумних винахідників - авторів проривних та радикальних інновацій, що засновують нові малі фірми під власні ідеї.

Зацікавленість великих компаній у співпраці з малими підприємствами - велике благо для останніх: тільки 5% фірм переживуть 20 років.

Великі інноваційні компанії відшукують і фінансують малі фірми. Після позитивного фіналу малі фірми стають інноваційними партнерами базових компаній.

Зовнішнім джерелом інновацій все частіше виступають вищі навчальні заклади - в Ірландії кожна третя інноваційна корпорація співпрацює з вищими навчальними закладами.

В Україні розвиток науки та технологій фінансують 40 розпорядників коштів. В першу чергу, це Національна Академія Наук України (60%). Міністерство освіти та науки - 13%. В той же час заявок на винаходи НАНУ подала всього лише 7% від загальної кількості, Міністерство освіти та науки - 28% заявок. Маючи такі показники, не вельми складно узагальнити ефективність роботи відповідних міністерств та відомств.

Не пересоліть з інноваціями. Інноваційний бізнес - танго над прірвою під дощем з каміння.

Інструменти стратегічного планування інновацій використовують більше 83% фірм у світі. Одним з таких інструментів є теорія квантового економічного аналізу, що вибудувана з теорії життєвого циклу товару та життєвого циклу компанії. Вона задає якісні параметри між фазою розвитку ринку та фазою розвитку компанії.

Дев’ять компаній з десяти не реалізують свої стратегії і не досягають своїх цілей - за останні 30 років 60% організацій, що входили до списку Fortune 500, перестали існувати.

Інструменти стратегічного планування інновацій використовує також більша частина російських та українських холдингів, незважаючи на їхнє зростання в умовах патології, в умовах, коли структурі приділяється більше уваги, чим функції. В результаті структура починає домінувати над функцією. При стратегічному плануванні інновацій в таких компаніях змінювати потрібно не структуру, а функцію.

Інновації - це витратно і ризиковано - наукові дослідження приносять тільки 2% інноваційних ідей.

Інновації - це складно. Їх впровадження потребує значного часу і зусиль, а також спеціальної підготовки людей. Віддача інновацій приходить лише з часом, а приблизно половина усіх інновацій залишаються незатребуваними взагалі.

Агресивну інноваційну політику вигідно вести не на стабільних, а на нових ринках, що розвиваються. Це захищає бізнес від неритмічності, обумовленої непередбачуваністю відкриттів та винаходів.

За взірець підходу до вирішення національних проблем економіки можна взяти інноваційні стратегії, що використовуються в розвинених країнах світу.

 

Сидоров В.І.  E-mail: sidorovvasil@gmail.com

Європа нова - Україна молода. Стратегії інновацій


Comments

    No comments
Login

Comment